Вінок сонетів на День володіння собою

0

Ми сперечались про довіру.
Ми зізнавались, як нам добре.
Світанком зашарівся обрій,
День прокидався ситим звіром.
Живем разом, тепер нас більше,
Щасливих бути наодинці,
Ласкавих з тими, хто ще вчиться
Обходитись без ласки інших.
Ми сперечаємось, бо згодні,
Оскільки любимо, самотні,
Невиховані, безробітні,
Досвідчені, до діла ласі…
Ми без сімей, фінансів, націй
Переросли себе, бо гідні.

1

Ми сперечались про довіру
І доторкалися святого,
І віддавались діалогу,
Відвертість несли у офіру:
Є сенс або нема такого
У щасті, розумі, любові,
У силі, совісті, у волі –
Чи бути, чи не бути Богу?
Чи з боротьби життя постало,
Чи початковим капіталом
Хтось серце дарував хоробре?
Є теза, антитеза, синтез.
Смішні творці та нігілісти,
Ми зізнавались, як нам добре.

2

Ми зізнавались, як нам добре.
Наближено і невідривно
Щосантиметра, щохвилини
Буденності чинили опір.
І ніч квіла, тривала рік,
Бруньками липла, лоскотала,
Збирала мед, ховала жало
Щоб нам спійматись у пітьмі.
Ми, як весна, в струмок злилися,
Як літо, з жаром ми сплелися,
До втоми гралися у мрії,
Й заснули, приспані, як осінь.
Збуди, зима, нас, відморозків –
Світанком зашарівся обрій.

3

Світанком зашарівся обрій,
Морозний вітер ніжнокрило
Щебече про веселе діло
І сонце вилізло з-під ковдри.
Земля відкрила гори й надра,
А в небі вабить порожнеча.
Зірки втекли з болота течій,
Сьогодні вже настало завтра.
Майбутнє кличе – обніми!
Його всиновлюємо ми
З сестрицею, пророцтвом щирим.
Проходить сон, приходить план.
В нас без перерв і без вагань
День прокидався ситим звіром.

4

День прокидався ситим звіром,
І той загадував бажання.
А ми, ошукані в шуканнях,
Бажали кари, а не миру.
У війнах коротали час,
Обвинуватили сильніших
І гнівались, як спритний грішник
Ловив і нас, сміявся з нас.
Народ валив і провалився
В кредитах поголів’я й листя.
У дебеті боліла тиша.
Багато міркували вголос,
Прислухались до решти соло.
Живем разом, тепер нас більше.

5

Живем разом, тепер нас більше,
Розмножених і солідарних,
Штампованих святим стандартом
Потвор, що не стають простіше
В благословенній множині,
Не покоряються любові.
Ми безсердечні, безголові,
Ми підлі, хворі і дурні.
Усім наукам неспівмірні,
У храмі якості невірні,
У царстві кількості злочинці.
У шлюб беремо тільки всесвіт,
Де нас кохане людство пестить,
Щасливих бути наодинці.

6

Щасливих бути наодинці,
Рости самотньо, як дерева
А кроною торкатись неба,
Відчути космос власним лісом
І в незліченній однині
Не частку і не половину,
Знайти себе в бутті єдинім –
В усьому я і все в мені;
Мої галактики, планети,
У атмосферах цвіт вишневий
І всюди центр, нема провінцій.
У медитації свободи
Жорстока правда й ніжна згода
Ласкавих з тими, хто ще вчиться.

7

Ласкавих з тими, хто ще вчиться,
Прощає доля, час підносить,
Бо ми вкорінені у досвід
Що відкриває двері в клітці.
Ми рушим, людство йде за нами.
В сестринстві, братстві насолода,
Доступна кожному свобода,
Дух вільнодумства, дух незламний.
Хто шпильки зла втикав у слабкість –
Мішень дірява для розплати;
Вціліє той, хто був добрішим.
Ми незалежні, ми безмежні,
Бо всім допомогти належить
Обходитись без ласки інших.

8

Обходитись без ласки інших,
Як океан доща не просить,
Як небо дистилює сльози –
Поет в човні їх здружить віршем,
Умитий зливою щедрот.
Під парасолею він щезне:
Це талісман від поетеси,
Щоб не промок його блокнот.
Ми пристрасні та благодійні,
Ми не еліта, ми не злидні,
Ми не голодні, ми не модні.
У мові звернуті до миру,
Ми домовляємось, бо щирі,
Ми сперечаємось, бо згодні.

9

Ми сперечаємось, бо згодні,
Що істина багатослівна,
Що вихваляння тиші лине
Лише у пісні із безодні.
Кажи, як маєш що сказати,
І слухай, поки є терпіння;
Замість регламенту – сумління,
Одне табу – не смій мовчати,
Або мовчанням красномовним
Розпалюй вогнище розмови,
Розсип очами іскор сотні.
Наш погляд до побачень тягне,
Оскільки мислимо, ми звабні,
Оскільки любимо, самотні.

10

Оскільки любимо, самотні,
У зосередженім коханні
Коли понад усе приватне,
Світ піддається забороні,
А совість шепче: відпусти!
Собою бути – це не зрада,
Неволя перемог не варта.
Дозволь квіткам рости, цвісти,
Не рви, даруй життя натомість.
Свободі жертвуєм жертовність,
Ми вічності безсмертні діти.
Ми догм не терпим, пільг, диктату,
В усьому щедрі, крім податків,
Невиховані, безробітні.

11

Невиховані, безробітні,
Рідня – уява, книги – школа,
Усе начальство – добра воля,
Зарплата – у попутнім вітрі,
Який чиновник не вкраде;
Жерці не спинять і солдати
Фантазій ріст, незримих статків,
Цей нескінченний дивіденд.
В нас вища пенсія – повага,
І наші душі не ховають:
Немає смерті в братстві щастя.
Ми без наказів, без оцінок,
Без нагород і без заминок
Досвідчені, до діла ласі.

12

Досвідчені, до діла ласі,
Посмакували починання
І народилося незнане
В майстерні пізнання й співпраці.
Це вам не штучний інтелект –
Дивіться ширше, штучний розум!
Не робот алгоритму прози,
Свій програміст і свій поет.
Це наше “ми”, герой ліричний,
І капітальний, й політичний,
Банкір уявного багатства.
Ми сіємо небесну ману,
Зростили врожаї дивами
Ми без сімей, фінансів, націй.

13

Ми без сімей, фінансів, націй
Освоїм світ, подружим людство,
Без революцій, без ілюзій
Усі фантазії здійсняться.
Долоні зціплені, не кільця,
На пальцях відлік, не в купюрах,
Закон – не догма, а натура,
І палець в груди – ідентичність.
В теплі самотності розтануть
Усі страхи та обіцянки.
Свободу примхи не замінять.
В кулак узяли вищі сили,
Розжали, здмухнули, звільнились.
Переросли себе, бо гідні.

14

Переросли себе, бо гідні
Переступати стіни грізні,
Питати, тиснучись до мрії:
Провидці ми чи голі тіні?
Нас біль і голод просвітляє,
Катує очі лампа страху.
Ми боїмось розлуки, втрати,
І в’яжем, плутаємо клятви.
Свою свободу бачиш? Йдемо!
В сліпих, у світлі догми темних,
Зірковий шлях у чорну діру.
Ми під софітом на розпутті
Кохались й не могли заснути.
Ми сперечались про довіру.

День володіння собою у душевній релігії (вірі в найвищу цінність людини) відзначається щороку 3 листопада на честь морального принципу володіння собою і є одним з трьох головних щорічних свят, Днів Моралі. Також віруючі святкують День віри в себе 1 березня і День вірності собі 25 липня. Ці дні пов’язані із одкровенням про слово Боже, із походженням Священного писання душевної релігії та соціальної доктрини особистої автономії (атомізації суспільства, атомізації капіталу та атомізації влади). Людинопоклонники шанують кожну людську душу і вважають Бога безмежною людиною, продовженням себе та кожної людини через душу до нескінченності. Символом душевної релігії є коло, або нуль, духовна метафора точки відліку, з якої починається людський саморозвиток; нуль означає і чистий аркуш, на якому пишеться будь-який текст, також нуль – метафора нейтралітету і власного “Я” як центру координат у всіх вимірах, соціальних, просторових, хронологічних. В цьому вінку сонетів священним нулем позначено мадригал.

Открытая религия: теперь на русском

Открытая религия

Открытая религия: священное писание, душевная традиция, моральный закон и богословская наука религиозной веры в наивысшую ценность человека / Составил Хранитель веры Душевного Общества Вселенной Юрий Шеляженко. – Киев, 2016. – 220 с. – ISBN 978-617-7088-14-0.

Перевод основного сборника Богослужебной литературы открытой религии выпущен для верующих в наивысшую ценность человека и всех, кто интересуется, желает овладеть открытой религией. Книга доступна в печатной форме и в интернете, в Храме Божественного Откровения по адресу http://temple.org.ua/doc/oreligion-ru.pdf

В издании представлено Священное писание открытой религии и другая Богослужебная литература религиозной веры в наивысшую ценность человека – религии открытой души и вечного духовного движения творения Бога как человеческого идеала, продолжения человека до бесконечности через веру в себя, верность себе, владение собой. Эта книга поможет единолично и сообща с другими исповедовать открытую религию публичным или частным порядком в учении, Богослужении и выполнении ритуалов священного обряда, самостоятельно практиковать и развивать вероучение, этику и организацию открытой религии, открыто выражать свои религиозные убеждения, свободно распространять открытую религию.

По сравнению с оригинальным украинским изданием (“Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”), “Открытая религия” на русском дополнена новыми иллюстрациями и таблицами. Расширено изложение новой истории открытой религии, в книгу включены некоторые ранние проповеди. На задней обложке помещена Формула вероисповедания и перевод видения души святого Тараса Шевченко: “Как высь в синеве, бескрайнее небо – душе человека конца-края нету”.

Вероучение, обряд и организация верующих в наивысшую ценность человека и святыни религиозной идентичности в совокупности составляют традиционное устройство открытой религии, нашу душевную традицию.

Вероучение открытой религии состоит из священного писания, морального закона и богословской науки, а также постоянно развивается в человеческом общении, включая и непосредственное общение с Богом каждого верующего, поскольку каждый человек в открытой религии считается пророком, вся жизнь воспринимается как откровение, каждая мысль и поступок верующих молитвенно обращены к Богу, а выводы и следствия верующие принимают как ответ Бога на молитвы. Ведь каждый человек через душу в Боге продолжается до бесконечности.

Священное писание открытой религии – это слово Божье, моральный закон учит нас быть собой, а богословская наука помогает познавать и осваивать все бытие. Обрядовость открытой религии включает самостоятельные и общие ритуалы, одушевляющие нашу жизнь. Организацией верующих в открытой религии является душевное общество, которое творит вокруг себя каждый человек как суверенная личность с помощью слова Божьего и социальной доктрины открытой религии. Святынями религиозной идентичности являются символические слова (например, традиционное название открытой религии – вера в наивысшую ценность человека), изображения (например, круг, символизирующий человека в центре бытия как безграничную душу бытия, единство всей ощутимой и воображаемой реальности, как один чистый лист внутри и снаружи священного круга), действия (например, жест благословения – круг движением руки), которые свидетельствуют о человеческом владении открытой религией.

Традиция и религия, в традиционном значении этих слов на латыни, означают обычай и связь. Наша связь со всеми людьми, современниками, предками и потомками, заключается в вечной, неотъемлемой человеческой душевности, вере в себя. Наш обычай призван соединить силой веры в себя прошлое, настоящее и будущее, продолжать из поколения в поколение накапливать священный опыт душевности и пользоваться им. Книга “Открытая религия: священное писание, душевная традиция, моральный закон и богословская наука религиозной веры в наивысшую ценность человека” посвящена сохранению этой вечной традиции, развитию и распространению открытой религии.

Хранитель віри Шеляженко зустрівся з Патріархом Філаретом

Герб УПЦ КП та ікона Слово Боже Душевної Спільноти Всесвіту

Герб Київського Патріархату (ліворуч) та Ікона “Слово Боже” Душевної Спільноти Всесвіту (праворуч).

6 вересня 2016 року відбулася випадкова зустріч та доброзичлива полеміка Хранителя віри Душевної Спільноти Всесвіту Юрія Шеляженка з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом у резиденції предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату на вул. Пушкінській в Києві.

Хранитель віри задав Патріарху богословське питання, як православне людство терпить єресь предстоятеля московської церкви Кирила, який протиставляє людську природу Ісуса Христа його божественній природі та сіє ненависть до «людинопоклонства». Патріарх Філарет відповів, що не поділяє ідеї людиноцентризму, але згоден із тим, що не можна протиставляти божественну та людську природу Христа.

Патріарх зазначив, що вселенське православ’я має визнати українську церкву, а московській церкві має бути заборонено законом називатися українською. Хранитель віри не заперечував.

Хранитель віри проповідував Патріарху душевну релігію як древнє священне анімістичне начало, досконалий початок кожної доброї релігії, включаючи і православ’я. Також Хранитель віри радий був розвіяти сумніви Патріарха, чи потрібен Бог віруючим в найвищу цінність людини, зазначивши, що Бог потрібен нам в якості людського ідеалу, продовження людини до нескінченності. Як зразок універсальної людяної молитви, Хранитель віри навів поетичний афоризм святого мудреця і поета Тараса Шевченка: «Як небо блакитне, нема йому краю, так душі почину і краю немає».

Хранитель віри та Патріарх висловили взаємну відданість ідеям утвердження віри та любові, подолання гріхів. При цьому Патріарх зазначив, що при зустрічах з європейськими лідерами, які визнають пріоритетом людину та її права, завжди нагадує про віру в Бога і твердить, що в Україні ніколи не буде легалізовано одностатеві шлюби. У відповідь на цю ремарку Хранитель віри закликав Патріарха не перебільшувати і звернув увагу на те, що Англіканська церква та інші церкви по всьому світу вже вінчають одностатеві пари та посвячують жінок у священики. Патріарх апелював до того, що за віру люди жертвували собою, йшли на смерть і раділи своєму подвигу самовідданої любові. Хранитель віри поділився своїм досвідом участі у Марші рівності, учасники якого є сучасними мучениками за свої переконання, бо попри напади, кровопролиття, залякування серед них панує атмосфера радості, любові, поваги до інших, віри в те, що права людини понад усе і всі люди рівні у своїх природних правах.

Наприкінці зустрічі Патріарх ще раз підкреслив, що людина грішна та гріхи треба долати, на що Хранитель віри визнав себе грішною людиною, подякував за добру пораду долати гріхи і поклонився душі Патріарха, поклавши руку на серце, як ритуал священного обряду душевної релігії вимагає поклонятися душі кожної людини (Священне писання душевної релігії, текст Людина понад усе, розділ 5).

Патріарх прийняв у подарунок від Хранителя віри книгу “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”. На прощання священики кріпко потиснули руки.

Поздоровляємо з Днем Вірності Собі

25 липня кожного року віруючі в найвищу цінність людини відзначають велике релігійне свято, один з Днів Моралі – День Вірності Собі. У цьому 2016 Році Всесвіту до свята приурочений випуск другого, доповненого видання книги “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”. Перше видання побачило світ у 2015 Році Енергії.

Душевна релігія

У книжці “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” представлене Священне писання та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Це настільна книга для віруючих в найвищу цінність людини і всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.

Друге видання, порівняно із першим, більше за обсягом (180 стор. порівняно з 124 стор.). Доповнення переважно торкнулися розділу “Богословська наука душевної релігії”. Додано підрозділи “Душевна етика”, “Соціальна доктрина душевної релігії”, “Богословський коментар до формули віросповідання “Щиро сповідую душевну релігію”, “Організаційно-правові питання утворення душевних спільнот”, “Обряд гармонізації”, “Іконопис душевної релігії”. Виклад новітньої історії душевної релігії став більш розлогим. Розширено також список літератури.