Я, ШЕЛЯЖЕНКО ЮРІЙ ВАДИМОВИЧ – громадський та релігійний діяч, публіцист, філософ, літератор, видавець газети “Правдошукач” і журналу “Мораль”.
Народився 2 лютого 1981 року в місті Києві. Мати – Гольчанська Людмила Миколаївна, економіст, працювала податковим інспектором. Батько – інженер, працював на заводі “Томак”, захоплювався філософією.
Вчився у Гімназії № 56 (1987 – 1995 рр), Києво-Печерському ліцеї №171 “Лідер” (1995 – 1998 рр), Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1998 – 2004 рр) за спеціальністю “математика”. З 2010 р. навчається в Універсітеті економіки і права “Крок” за спеціальністю “правознавство”.
У 1996-1998 – учасник математичного відділення Малої академії наук, неодноразовий переможець конкурсів наукових робіт.
У 1999-2000 рр. – видавець факультетської газети механіко-математичного факультету КНУ ім. Шевченка.
У 2000 р. – учасник першої акції протесту “Україна без Кучми”, жив у наметовому містечку на Майдані Незалежності.
У 2001-2003 рр. – член редакційної групи інтернет-видання “Неофіційна інтернет-газета Київського університету”.
У 2002-2007 рр. – редактор газет своєї вулиці “Привіт, Тверський тупик!” і свого будинку “Тверський тупик, 9”.
У 2002 – переможець конкурсу творчих робіт Об’єднання гуманістів України (1 місце за роботу “Локалізація людини”).
У 2003 р. – кореспондент газети “Понедельникъ”.
У 2003 р. – переможець конкурсу КМДА “Волонтер року – 2003”.
У 2004 р. – спостерігач на виборах Президента України від кандидата В. Ющенка.
У 2005 р. заснував та очолив Релігійну громаду сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини.
У 2006 р. став співзасновником жартівливої “Партії любителів брехні”, яка “продавала” місця у своєму передвиборчому списку. Діяльність партії висвітлювалася на телебаченні.
У 2005-2008 р. – незалежний журналіст, опублікував сотні статей з актуальних питань у широкому спектрі друкованих і електронних ЗМІ – «Українська Правда», «Телекритика», «Майдан», «Дурдом», «Вечірні Вісті», «Свобода», «2000», «Слово Просвіти», «Понедельник», «Київський майдан» та багато інших.
У січні-лютому 2006 р. брав участь у політтехнологічному проекті “Народний Рух ПРАВ” у Вишгороді (Київська обл.) як кандидат у депутати та редактор газети, згодом відмовився з моральних міркувань та викрив організаторів.
У 2006 р. – оглядач газети “Свобода”.
У 2007 р. – редактор відділу соціальних проблем газети “Вечірні Вісті”.
З 2007 р. – автор інтернет-видання “ХайВей”.
У травні 2007 р. разом із сусідами примусив будівельну компанію “Житлобуд” та ректора КНУКіМ Поплавського відмовитись від перекриття будівельним парканом проходу до найближчої станції метро.
У вересні 2007 року – секретар дільничної виборчої комісії № 36 на виборах народних депутатів України.
У 2008 р. – кореспондент газети “Київський майдан”.
З 2008 р. – учасник сатиричного інтернет-проекту “Дурдом”.
У березні 2008 р. – кандидат на посаду Київського міського голови, набрав 121 голос (53 місце з 75-ти).
З жовтня 2008 р. – засновник, видавець та головний редактор газети “Правдошукач” (підписний індекс 49608).
У 2008-2010 рр. – член ревізійної комісії Незалежної медіа-профспілки України, голова ревізійної комісії Київської незалежної медіа-профспілки.
У 2010 році взяв участь в оскарженні рішень Донецького окружного адміністративного суду про позбавлення Степана Бандери та Романа Шухевича звання “Герой України”.
З 2010 р. – засновник, видавець та головний редактор журналу “Мораль”.
Регулярно коментую актуальні події у власних виданнях “Правдошукач” та “Мораль”, на сайтах “Українська правда” та “Народна правда”, в блогах на сайтах радіостанції «Ехо Москви», “ЛігаБізнесІнформ”, у Живому Журналі.
Опублікував перше оповідання “Очі, що світяться в пітьмі” в літературному журналі “Київ” (№ 1-2.2001). В кінці 2004 року розповсюджував самвидавом пригодницьку повість “Разом” на Майдані Незалежності. Свою прозу регулярно публікую в газеті “Правдошукач”, журналі “Мораль” (оповідання “День Незалежності”, “Єдність” тощо).
Часто публікую твори сатиричного характеру на політичні теми.
Вважаю, що кожна людина має право висловитись з доброю метою, і безкоштовно публікую змістовні та пристойні листи читачів у газеті «Правдошукач».
Я Хранитель Віри – засновник і керівник Релігійної громади сповідуючих Віру в Найвищу Цінність Людини; випускаю журнал “Мораль”; проповідую в віртуальному Храмі Божественного Одкровення. Проповіді розміщуються у формі відеоблога. Веду блог на сайті Релігійної інформаційної служби України.
Я сповідую релігійну Віру в Найвищу Цінність Людини, визнаю безумовною істиною священне писання цієї монотеїстичної релігії. Вважаю найважливішим ритуалом безпосереднє двобічне спілкування кожного віруючого з Богом – через одкровення, дію та усвідомлення, слово та звучання, думку та рефлексію.
Я – автор філософського вчення креативного ідеалізму.
Я прибічник верховенства права, свободи слова та інших ліберальних цінностей, максимально широких громадянських та економічних прав кожного громадянина (демократії), дерегуляції з боку держави і саморегуляції в межах моралі підприємництва, громадської та релігійної діяльності.
Я вважаю систему освіти та освітній ценз в державних і корпоративних структурах репресивним механізмом уніфікації та нівеляції особистості, що обмежує природне право людини на свободу вибору діяльності – оскільки освіта перетворилася на формальність, самостійно здобуті знання неможливо підтвердити одноразовим проходженням кваліфікаційного іспиту.
Я вважаю соціальні цінності демагогією, корупційним механізмом перетворення громадянина у халявника. Я вважаю колективізм гріхом стадності, виступаю проти сліпого самозречення на вимогу більшості.
Я відстоюю самоцінність добрих поглядів кожного індивідуума. Вважаю, що масовість завжди є ознакою сили і не може бути ознакою правоти, добра, істинності певних ідей. Вважаю, що сила масовості має бути обмежена протидією сили природних прав людини і гарантій їх законної реалізації в державі.
Я вважаю сім’ю одним з різновидів груп і не вважаю, що її функції біологічного відтворення людства ставлять цю групу в якесь особливе, сакральне становище порівняно з іншими групами.
Я вважаю групу з одного індивідуума повноцінною і повноправною групою, виступаю за внесення змін до законодавства України, які уможливлять заснування громадських та релігійних організацій як юридичних осіб однією фізичною особою.
У відповідь на неодноразові заочні діагнози “манія величі” я вигадав гумористичний діагноз для людей, які вважають чиюсь високу думку про себе принизливою для власної гідності – “манія нікчемності”. Будьте здорові і не хворійте небезпечною манією нікчемності.
Вважаю, що конфлікт досконалого суб’єктивного з недосконалим об’єктивним, зокрема, індивідуальної свідомості та сліпої сили натовпу завжди був, є і буде рушійною силою розвитку людства.
Почав спілкуватись з Богом у дитинстві. Довго не усвідомлював силу своєї віри.
Почутий голос Бога, та й власну душу тривалий час вважав несерйозними фантазіями. У цьому виявився максималізм застосування базових навичок логічного мислення, які повинна здобути на початку життєвого шляху кожна мудра людина. Повага до наукових методів пізнання, природний потяг чітко відділяти об’єктивне від суб’єктивного є першими кроками кожної людини до пізнання істини; важливо не обмежитися першими кроками і йти далі.
Юнаком я спробував прийняти атеїстичні та гуманістичні погляди, поширені у суспільстві. Однак, розвиваючи ідеї гуманізму, я зрозумів їх непослідовність, відкрив, що заперечення Бога сприяє поширенню гріхів стадності й не може бути основою повноцінного морально-етичного вчення. Водночас, у віровченні традиційних релігій я не знайшов пояснення феномену безпосереднього, двобічного зв’язку своєї душі з Богом та чіткої декларації очевидного шляху творення добра – утвердження Найвищої Цінності Людини.
Духовний досвід спілкування з Богом допоміг мені бути відвертим перед людьми, висловити свої істинні переконання, зректися допущених помилок.
У своїх статтях “Локалізація людини” (2002) та “Врятуй Людину: повір у себе!” (2004) я почав наближатися до Віри в Найвищу Цінність Людини. Однак істинно віруючим став лише після того, як дізнався про Священне Писання й почав щиро спілкуватись з Богом.
Сповідуючи Віру в Найвищу Цінність Людини, я відповідно до волі Божої почав поширювати істинну релігію у спілкуванні з кожною людиною й утворив низку релігійних інституцій, зокрема, цей віртуальний храм для здійснення публічних богослужінь.
ПРИМІТКА. Текст цієї автобіографії, а також моя фотографія, яку я розмістив вище, передається у суспільне надбання і може вільно поширюватися, копіюватися та відтворюватися з будь-якою метою, включаючи комерційну, в тому числі модифікуватися, скорочуватися та доповнюватися для розміщення в довідниках та енциклопедіях.
ЮРІЙ ШЕЛЯЖЕНКО, 01.10.2011 р.
ПРИМІТКА 2. Автобіографія Юрія Шеляженка станом на 2015 р. доступна у збірці віршів “Душа – це людина в центрі буття” (стор. 148-149). Актуальну автобіографію та контакти можна знайти на сайті Юрія Шеляженка.
АВТОБІОГРАФІЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ (2016)
Biography
Yuriy Sheliazhenko is Ukrainian jurist, preacher of open religion (faith in the supreme value of human), writer, publisher and lawyer, post-graduate student at KROK University (Faculty of Law), born in Kyiv, Ukraine, on February 2, 1981.
Master of Laws (2016), Bachelor of Laws (2014), studied at KROK University, Faculty of Law.
Bachelor of Mathematics (2004), studied at Taras Shevchenko National University of Kyiv, Faculty of Mechanics and Mathematics, Department of Mathematical Analysis.
Autonomous advocate, Head of Autonomous Advocacy since 2016.
Head of Literary Studio since 2016.
Head of Ukrainian Council of Freethinkers and Believers since 2016.
Faith keeper (leader, founder) of The Soul Society of Universe since 2015.
Head of Institute of Open Religion since 2015.
Editor, Publisher at Idealist Religious Bulletin since 2012.
Editor, Publisher at Moral Journal since 2010.
Editor, Publisher at Pravdoshukach Newspaper since 2008.
Faith keeper (leader, founder) of The Soul Society of Ukraine since 2003.
Publisher of divinely revealed and liturgical literature of Open religion (such as “Open Religion: Holy Scripture, Soul Tradition, Moral Law and Theological Science of the Faith in the Supreme Value of Human”, “Dogma of Faith”, etc.)
Author of books: “Freedom of Humanity” (2016), “Soul is Human in the center of Universe” (2015), “Self-Teacher”, “Individual Sovereignty” (2014), “I am Tradition”, “I understand, I believe, I love: preaching by missionary of religious faith in the supreme value of human” (2013).
