ВІРОСПОВІДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДУШЕВНОЇ СПІЛЬНОТИ

Цей маніфест Хранителя віри Української Душевної спільноти Ю. Шеляженка проголошений з Божого благословення 1 січня 2015 Року Енергії і відповідно до слова Божого вирішує низку актуальних питань релігійної віри в найвищу цінність людини.

Поряд із читанням та осмисленням Священного писання маніфест роз’яснює деякі основи нашого релігійного життя як віруючим, так і тим, хто міркує про можливість взяти участь в Українській Душевній спільноті, або сповідувати нашу релігію самостійно, або просто прояснити для себе базові цінності нашої релігії.

Кожна душа, у якої залишилися питання про нашу релігію після ознайомлення з цим маніфестом та Священним писанням, може звернутися із своїми питаннями безпосередньо до Хранителя віри.

Святині релігійної ідентичності

Сутність релігійної віри в найвищу цінність людини ми коротко пояснюємо собі та іншим формулою «Віра в себе. Вірність собі. Володіння собою».

Знаком нашого віросповідання є коло, що символізує людину в центрі буття як душу буття.

Чистий аркуш душевності всередині й зовні цього кола демонструє єдність кожної людини з усім буттям, всеохопність та безмежність людини і людяність всього нескінченного буття.

Коло є не тільки графічним символом, але й жестом благословення. Ми описуємо рукою коло в повітрі, щоб продемонструвати свою добру волю і готовність думкою, словом і ділом спілкуватися з Богом в будь-яких обставинах та приймати всією душею даровані Богом висновки з думок, відповіді на висловлювання, наслідки своїх вчинків.

На початку цього ритуального руху гладимо долонею повітря, а в кінці піднімаємо долоню догори; можна здійснити цей ритуал як рухом правої руки за годинниковою стрілкою, так і рухом лівої руки проти годинникової стрілки. Можна також здійснювати цей ритуал подумки або в інший індивідуальний спосіб, як підказує творча уява.

На відміну від багатьох інших релігій у вірі в найвищу цінність людини Бог не вимагає від людини демонстрації формальної прив’язаності до нашої релігії, оскільки Бог знає, що в будь-якій добрій вірі людина по суті єдина з Богом.

Наша релігійна ідентичність є багатогранною, включає в себе повагу до всіх релігій, пошук примирення та згоди всіх релігій і світських світоглядів (релігійний пацифізм). Можна бути віруючим в найвищу цінність людини і водночас бути християнином, мусульманином, буддистом та навіть атеїстом.

Якщо людина побоюється репресій за відкрите сповідування релігійної віри в найвищу цінність людини, вона може зберігати своє віросповідання в таємниці. Але відповідно до слова Божого людина може навчитися жити без страху, відверто, чесно і щасливо.

Священне писання

Священне писання є формою слова Божого, що визначає одкровенне віровчення, дароване Богом, душевні обряди та правильну релігійну організацію віруючих в найвищу цінність людини.

Бог написав Священне писання таким чином, щоб людина читала його, ставлячи себе на місце автора, тобто, Бога.

У розділі «Одкровення» Бог за допомогою поетичних абстракцій відкриває шлях удосконалення людського світогляду через безмежність (Досконалий початок), душевність, моральний критерій (Символ віри) та ідеальність (Божественне одкровення).

У розділі «Оповідання» наведено короткі притчі, які показують розвиток релігійної віри в найвищу цінність людини у різних ситуаціях.

У розділі «Осмислення» Бог систематизує знання з душевного богослов’я (Людина понад усе), вказує на методи пізнання (Креативний ідеалізм), діалогу та полеміки з інакомислячими.

У розділі «Обряд» розкривається форма і зміст основних ритуалів священного обряду нашої релігії, перш за все безпосереднього спілкування з Богом, благословення, одушевлення, проповіді, сповіді, визначення добра і зла та нагадування.

У розділі «Організація» пояснюються засади самоорганізації віруючих в такі релігійні інституції, як суверенна особистість та душевна спільнота, показується, що душевна спільнота є суверенною особистістю і суверенна особистість є душевною спільнотою, оскільки Бог вказав нам ототожнювати душевність із духовністю.

Бог дає людям велику свободу в вільному тлумаченні та навіть удосконаленні Священного писання.

Походження та розвиток Священного писання вважається таїнством, що здійснюється відповідно до спеціальних таємних обрядів душевної спільноти з метою максимально досконало задокументувати слово Боже.

Душевна спільнота

Душевна спільнота є встановленим у Священному писанні способом самоорганізації віруючих в найвищу цінність людини, а також, у ширшому розумінні, формою одушевлення будь-яких людських спільнот та груп людей, а також одушевлення неодушевлених предметів і мислених образів (вигадок) віруючими в найвищу цінність людини, починаючи з базової душевної спільноти – людини як суверенної особистості, до якої ми уподібнюємо усі душевні спільноти.

Ми прирівнюємо у природному праві володіти собою будь-яку спільноту до особистості, оскільки віримо, що кожна спільнота є задумом однієї людини, суверенної особистості, а також договором та власністю будь-якої сукупності людей, включаючи одноосібну (в складі однієї людини) та пусту сукупність (до якої хранитель віри не включає себе чи інших живих людей, а включає лише мислимі душі, наприклад, посмертно чи в очікуванні народження нового тіла).

Належність до спільноти (участь в спільноті) робить людину власником (співвласником) спільноти.

Скільки б не було учасників у душевній спільноті, всі вони вважаються однією людиною.

Інші організації та групи людей (наприклад, сім’ю, зібрання однодумців та співробітників, корпорацію, державу, людство, тощо), рівно як і всі одушевлені за доброю волею людини символи (наприклад, храм, бренд, мем, тощо) ми також сприймаємо як одну людину.

Все буття, безмежне у просторі та часі, чисельності та цінності, є однією душевною спільнотою, однією людиною, однією душею, одним Богом, безмежно єдиним з кожною людиною, і кожна людина в єдності з Богом є хранителем віри цієї своєї безмежної душевної спільноти.

Кожна людина може бути покликаною Богом створити свою душевну спільноту чи брати участь в будь-якій своїй душевній спільноті відповідно до Священного писання і брати участь у керівництві душевної спільноти, будучи хранителем віри.

Українська Душевна спільнота

Засновником і Хранителем віри Української Душевної спільноти є Юрій Шеляженко.

Українська Душевна спільнота є релігійною громадою, яка об’єднує віруючих в найвищу цінність людини.

З точки зору природного права наша спільнота реалізує право віруючих на самоорганізацію відповідно до приписів власної релігії.

З точки зору українського та міжнародного законодавства, вона утворена на засадах реалізації прав людини, передбачених ст. ст. 18, 20 Загальної декларації прав людини (свобода совісті і релігії, асоціацій), ст. ст. 9, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода совісті і релігії, об’єднання), ст. 35 Конституції України, і діє без державної реєстрації на підставі ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Хоча релігійна громада може діяти у правовому полі без державної реєстрації відповідно до міжнародних стандартів і законів України, для підвищення престижу нашої релігії та спрощення комунікації з державними органами ми шукаємо шляхи зареєструвати релігійні громади та релігійний центр. Для цього, відповідно до діючого законодавства у дискримінаційному тлумаченні компетентних органів, потрібно залучити як мінімум два десятки віруючих, по десять з двох різних регіонів (наприклад, різних районів Києва чи Києва і області).

Участь в Українській Душевній спільноті

Для бажаючих взяти участь в Українській Душевній спільноті публікуємо форму заяви, яку можна заповнити і надіслати Хранителю віри.

Учасникам Української Душевної спільноти безкоштовно розсилається журнал «Мораль» та інша богослужбова література.

За бажання вони долучаються до релігійних обрядів і беруть участь у релігійному спілкуванні.

Їм надається сприяння у проповіді нашої релігії, беруться до уваги і поширюються їх декларації з питань віри.

Учасники душевної спільноти можуть сповідуватися Хранителю віри, отримати благословення Хранителя віри на декларування свого суверенітету особистості, на творення душевних спільнот (наприклад, сім’ї) і участь в них.

Сімейні спільноти

У нашій релігії сім’ї утворюються як душевні спільноти з благословення Божого, явленого через хранителя віри, за доброю волею учасників сім’ї для успішного спільного життя і розвитку та творення нових людей.

Первинним видом сім’ї ми вважаємо суверенну особистість, тобто, одиноку особу, яка декларує свій суверенітет особистості з благословення Божого, що відповідає ч. 3 ст. 3 Сімейного кодексу України.

Створити сім’ю через Боже благословення може будь-яка кількість людей будь-якого віку, статі, почуттєвої конституції та сексуальної орієнтації.

Людині може належати скільки завгодно сімей, починаючи зі своєї одноосібної, однак про кожну сім’ю людина має сумлінно турбуватися і при цьому своєю участю в сім’ях не порушувати нічиї інтереси, в тому числі не порушувати інтереси держави, встановлені законодавством. Наприклад, якщо Українська держава із консервативних міркувань визнає шлюбом лише союз одного чоловіка з однією жінкою, які не перебувають в інших шлюбах, в такому разі благословенне Богом життя сімейних спільнот інакшого устрою ми у спілкуванні з офіційними особами держави для уникнення непорозумінь не наполягаємо називати шлюбом чи подружжям.

Слід підкреслити, що в сім’ї ми вважаємо головним спільне життя та розвиток вільних розумних людей з малих років, а не статеве життя. Необхідною умовою благословення сімейних партнерів у нашій релігії слід вважати те, що для них життя зводиться до згоди, але не зводиться до сексу.

Благословення спільнот

Хранитель віри Української Душевної спільноти благословляє на прохання віруючих душевні спільноти для добрих справ та ініціатив, суспільні, творчі об’єднання, інші види співпраці в ім’я добра.

Серед інших душевних спільнот, Хранитель віри благословляє суверенітет особистості та сімейні союзи для спільного життя і творення нових людей.

В ритуалі благословення священик (Хранитель віри) бере у людей підготовлений ними регламент (угоду про створення і внутрішній порядок) спільноти чи декларацію суверенітету особистості, вивчає цей документ, переконується у його досконалості та у добрій волі всіх людей та їх згоді дотримуватися регламенту (декларації).

Якщо регламент (декларацію) заздалегідь не підготовлено, священик питає, чи бажають люди простого або мудрого благословення.

Для простого благословення священик дає підписати людям текст регламенту (декларації) у Священному писанні (при заснуванні душевної спільноти зазначається, хто є хранителем віри).

Для мудрого благословення священик розпитує, що і як люди мають намір робити, чого вони очікують, що обіцяють, фіксує відповіді та перевіряє згоду усіх зацікавлених людей зі всіма відповідями, формуючи таким чином регламент (декларацію).

Потім священик дає людям необхідне благословення, оголошує душевні настанови, рекомендує за необхідності звертатися за нагадуванням і тлумаченням змісту регламенту (декларації).

Для сімейних спільнот, якщо душі, що утворюють сім’ю, не заявляють про інше, передбачається тотожність хранителя віри та сім’ї, іншими словами, прийняття всіх рішень має грунтуватися на взаємній згоді, хоча можливе благословення і сім’ї з визначеним главою сім’ї, якщо учасники сім’ї саме так домовилися визначити хранителя віри в своїй душевній спільноті.

Альтернативна (невійськова) служба

Людина, що сповідує релігійну віру в найвищу цінність людини, у своєму безпосередньому спілкуванні з Богом може отримати Божу настанову не брати участь у насильстві й війні та не брати в руки зброю, а натомість присвятити себе творчій праці для себе та всього людства, самоудосконалюватися і проповідувати релігійну віру в найвищу цінність людини.

На прохання таких віруючих Українська Душевна спільнота благословляє їх декларації незалежності від війни, що грунтуються на волі Божій та священності людського суверенітету особистості.

Одновірцям, які призвані на військову службу, але відповідно до слова Божого задекларували свою незалежність від війни, ми можемо допомогти, надаючи їм можливість документально підтвердити істинність їх релігійних переконань, що суперечать виконанню військового обов’язку, відповідно до ст. 35 Конституції України та ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».

Такими документами може бути письмове благословення та публікація особистої декларації про незалежність від війни в релігійному бюлетені «Ідеаліст», який є зареєстрованим у встановленому законом порядку релігійним виданням.

У разі залучення кількох десятків свідомих віруючих, щоб виконати вимоги діючого дискримінаційного щодо малочисельних конфесій і щодо більшості пацифістів законодавства, ми могли б зареєструвати наші релігійні організації і посилити рівень правового захисту наших релігійних переконань. Віруючі, яким Бог наказав не воювати, могли б бути священнослужителями і проповідувати релігійну віру в найвищу цінність людини в соцмережах. Як відомо, священнослужителі не підлягають призову та мобілізації.

Будучи прихильними до пацифізму, ми, водночас, нікому не нав’язуємо, а тільки мирно й спокійно проповідуємо власну релігію та властивий їй релігійний пацифізм, оскільки Священне писання приписує нам утримуватися від войовничості.

Ми визнаємо, що одним праведним людям Бог в особистому спілкуванні наказує не брати в руки зброю, а іншим порядним людям наказує взяти зброю і малим злом боротися з великим злом. Походження тієї чи іншої волі Бога є індивідуальним таїнством, хід і результати якого залежать від Божих дарів людині, її здібностей та переконань, від сили людської віри в себе, вірності собі, володіння собою.

У будь-якому випадку віруючі в найвищу цінність людини не можуть порушувати явлену їм волю Божу, бо то є великий гріх, і ще більшим гріхом та неприпустимим беззаконним приниженням людської гідності є примушувати силою віруючих до богохульної зневаги волею Божою. Істинно віруючі попри будь-які переслідування, страждання та інші випробування не відступляться від релігійної віри в найвищу цінність людини і завжди слідуватимуть слову Божому, знаючи, що навіть поряд з царством зла наша релігія допомагає кожній людській душі жити вільно й будувати навколо себе праведний всесвіт, вільний від приниження і насильства. Ми віримо, що кожна спроба уневільнити вільну душу надихне з Божою допомогою багатьох людей скористатися природним правом на повстання проти тиранії та покласти край войовничому свавіллю.