ХРАМ БОЖЕСТВЕННОГО ОДКРОВЕННЯ

Мой подарок – вселенная на чистом листе бумаги.

Вот белый лист, совершенное начало всего сущего.

Бытие – это чистый лист.

Поверьте, на нем все, что было, есть и будет; на нем также все, что было, есть и будет в небытии.

Вот чистый лист, чистота которого содержит в себе совершенное начало добра.

Вот чистый лист, чистота которого наполнена душою.

Вот чистый лист, границы которого я уважаю, но не рисую.

Где рубеж небытия и бытия, добра и зла, меня и вселенной? Что есть – того нет, так как из того, чего нет, творится то, что есть.

Я вселенная.

Я добро.

Я вижу разные границы на чистом листе, но лист остается совершенно чистым и содержит все без границ.

Все границы условны в начале совершенства.

Смысл совершенного начала не в границах; смысл совершенного начала – в его безграничности.

Я легко нахожу на чистом листе все ощутимое и мыслимое, известное и неведомое, мое и чужое.

Этот белый лист изображает все – без исключений.

Я люблю его вопреки страху и озлоблению.

Я понимаю его вопреки безумию.

Я ценю его вопреки желаниям.

Я творю его своей доброй волей.

Я верую: этот лист совершенен, ибо он не имеет границ.

Вот точка – бытие без души, сплошной рубеж совершенства.

Можешь не изображать точку, но помни, что она тут.

Надели точку душой, и она станет кругом.

Вот круг.

Ощущаешь границы? Верь, что чувства несовершенны.

Мыслишь очертания? Верь, что мысли несовершенны.

Путь к истине на чистом листе без границ, где каждый миг – совершенное начало, а каждое начало – касание души, что стремится к добру.

Вот пересекающиеся круги – сеть границ, решетка истин; любимые круги, ощутимые и мыслимые круги; все разные круги, все равные круги; их пересечение завораживает, но зачем искать смысл пересечения, если чистый лист совершенен, когда чист?

Вот касающиеся круги; я причащаюсь душой бытия и вижу в нем свое отражение.

С одушевления начинается бесконечность.

Но надо ли рисовать касающиеся круги, если я владею бесконечностью на совершенно чистом листе?

Я знаю, как изобразить истину: вот круг; внутри – истина; и снаружи – истина.

Круг – это я; или ты, или мы, или никто – нет разницы.

Я граница истины, но все границы условны.

Поэтому я воистину чистый лист.

Круг на чистом листе помогает найти истину в себе и вокруг, но чистый лист совершеннее, когда он чистый.

Поверь, не обязательно рисовать круг или точку: границы совершенства, даже не изображенные, всегда были, есть и будут на чистом листе.

Я знаю, как изобразить душу: вот круг в круге.

Это граница добра во мне, но все границы – условность.

Поэтому добро воистину чистый лист, а с ним и душа как олицетворение добра.

Поверь, не обязательно рисовать душу: на чистом совершенном листе и так видно, что истинный человек – это душа.

Я знаю, как изобразить Бога: вот круг в круге внутри круга.

Это источник души, одушевление совершенства, творец истины.

Бог всегда со мной на совершенном чистом листе бытия.

Не обязательно рисовать Бога, чтобы увидеть его и общаться с ним.

Все очертания – условность.

Легко найти Бога на совершенном чистом листе бытия.

Изображен я или нет, этот лист немыслим без меня.

Изображена душа или нет, этот лист немыслим без души.

Изображен Бог или нет, этот лист немыслим без Бога.

Вижу я совершенное начало или нет, этот лист всегда передо мной, во мне, везде.

Этот лист, действительно, является совершенным началом всего, ибо все и ничто немыслимо вне совершенного начала.

Совершенное начало содержит в себе конец, но не имеет конца, ведь конец – это рубеж, а совершенное начало не имеет границ.

Каждый конец – это начало.

Все является началом.

Все начинается с души.

Я творю добро, стремясь к совершенству во всем, и всегда начинаю с чистого листа.

Совершенное начало – вся моя жизнь.

* * *

Життя недосконале. Війна – приклад такої недосконалості. Це те зло, яке, за словами священного писання, розчиняє особистості людей та отруює душі жагою приниження.

Бог каже людині: не твори собі ворога. Але нерозумні народи нехтують цим, примушують людей забути волю Божу і йдуть в атаку. Знищуючи себе і ворогів, прагнуть перемоги. Перемоги за будь-яку ціну. Навіть ціною розриву з людською душею, безумного озвіріння.

1 вересня 1939 року почалася друга світова війна – масове безумство людства, пам’ять про яке досі є предметом цинічних політико-ідеологічних спекуляцій прихильників різних сторін конфлікту.

У цій війні було багато різних союзів та проголошувалося чимало гучних гасел. Всі ці гасла виявилися обманом, а союзники, які почали війну, наприкінці виявилися запеклими ворогами.

Безумний натовп апелював до стадних інстинктів людини закликами відвойовувати щасливе майбутнє, життєвий простір і так далі. Коли криваве марево «бойового духу» розсіялося, люди підбили справжні підсумки воєнного зла – 50-70 мільйонів смертей від куль, бомбардувань та інших інструментів агресії, в бою та від репресій.

7-9 травня 1945 року після жорстокої руйнації столиці та інших міст однієї з держав – зачинщиків війни та її капітуляції закінчилася друга світова війна в Європі. 2 вересня того ж року після варварського бомбардування атомними бомбами двох міст однієї з держав – учасниць війни ця держава капітулювала, що вважається датою остаточного завершення другої світової війни.

Всі сторони війни – і переможці, і переможені – отримали рівно стільки горя та зла, скільки заслужили своєю безросудністю, агресивністю, впертим небажанням спільними зусиллями утверджувати людяність.

Бог каже: зло буде переможене, коли найвища цінність людини утвердиться. Це єдина справжня перемога. Вона не здобувається на полі бою, вбивством ворога. Вона здобувається тільки у індивідуальному безпосередньому спілкуванні з Богом кожної людини, у особистому творенні добра.

Пам’ятаймо добрі справи тих людей, які всією душею дієво прагнули відвернути та припинити військові дії, які воювали не від злої волі воювати, а захищаючи власну душу, власне бачення добра при всій його недосконалості, оскільки істину в усій повноті знає лише Бог; пам’ятаймо душі людей, які прагнули уникнути зайвих смертей і припинити кровопролиття, які розуміли, що нема різниці між ворогами в війні, що всі межі є умовністю і тільки недосконалість безумного життя приводить людину у вир війни.

Закарбуємо в пам’яті душі людей, тіла яких були знищені безумною війною. Агресорам не вдалося принизити душі своїх жертв, бо будь-яким насильством агресор принижує лише себе. Душа людини безвимірна у просторі та часі; вона була, є і буде завжди, всюди, поряд з нами. Ми споріднені з душами наших предків. Пам’ятаймо про це.

Досконала душа береже розум і веде до істини з допомогою Бога, джерела всіх душ. Молімося за перемогу розуму над ненавистю, що руйнує душу, над безумним бажанням воювати. Молімося за те, щоб нам вистачило сили зберігти душевність та уникнути повторення великого зла другої світової війни.

* * *

МОЛИТВА ЗА ДУШИ ЖЕРТВ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ

Жизнь несовершенна. Война – пример такого несовершенства. Это то зло, которое, согласно священному писанию, растворяет личности людей и отравляет души жаждой унижения.

Бог говорит человеку: не твори себе врага. Но неразумные народы пренебрегают этим, заставляют людей забыть Божью волю и идут в атаку. Уничтожая себя и врагов, стремятся к победе. Победить любой ценой. Даже ценой безумного озверения, разрыва с человеческой душой.

1 сентября 1939 года началась вторая мировая война – массовое безумие человечества, память о котором до сих пор является предметом циничных политико-идеологических спекуляций фанатичных приверженцев разных сторон конфликта.

В этой войне было много разных союзов и провозглашалось немало громких лозунгов. Все эти лозунги оказались обманом, а союзники, которые начали войну, в конце оказались заклятыми врагами.

Глашатаи безумной толпы апеллировали к стадным инстинктам человека призывами отвоевывать «счастливое будущее», «жизненное пространство» и так далее. Когда кровавое марево «боевого духа» рассеялось, люди выяснили подлинные итоги великого зла войны: 50-70 миллионов смертей от пуль, бомбардировок и других инструментов агрессии, в боях и от репрессий.

7-9 мая 1945 года после жестокого разрушения столицы и других городов одной из держав – зачинщиков войны и ее капитуляции закончилась вторая мировая война в Европе. 2 сентября того же года после варварской бомбардировки атомными бомбами двух городов одной из стран – участниц войны эта страна капитулировала; считается, что в этот день вторая мировая война закончилась.

Все участники войны – и победители, и побежденные – получили ровно столько горя и зла, сколько заслужили своей безрассудностью, агрессивностью, упрямым нежеланием совместными усилиями утверждать человечность.

Бог говорит: зло будет побеждено, когда наивысшая ценность человека утвердится. Это единственная настоящая победа. Она не приобретается на поле боя, убийством врага. Она добывается только в индивидуальном непосредственном общении с Богом каждого человека, в личном творении добра своими руками и своей головой.

Будем помнить добрые дела тех людей, которые всей душой действенно стремились избежать войны и остановить ее, которые воевали не по злой воле к насилию, а защищая свою душу, свое видение добра при всем его несовершенстве, поскольку истину во всей полноте знает только Бог.

Коснемся своей душой души каждого человека, который стремился избежать лишних смертей и прекратить кровопролитие, который понимал, что нет разницы между враждующими сторонами на войне, что все границы являются условностью и только несовершенство безумной жизни бросает человека в вихрь войны.

Запечатлеем в памяти души людей, тела которых были уничтожены безумной войной. Агрессорам не удалось унизить души своих жертв, ибо любым насилием агрессор унижает только себя. Душа человека идеальна, неизмерима в пространстве и времени; она была, есть и будет всегда, везде, рядом с нами. В нас живут души наших предков. Помним об этом.

Совершенная душа хранит разум и направляет к истине с помощью Бога, источника всех душ. Помолимся за победу разума над ненавистью, разрушающей душу, над безумным желанием воевать. Помолимся за то, чтобы нам хватило сил сохранить душевность и избежать повторения великого зла второй мировой войны.

Серія вибухів у Дніпропетровську, організованих невідомими зловмисниками, очевидно мала на меті травмувати не людські тіла, а людські душі.

Українська душевна спільнота висловлює співчуття всім жертвам терору і закликає людей, починаючи з людей державних, проявити максимум доброї волі для спокути скоєного гріха спільними зусиллями.

У священному писанні сказано: зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження.

Лише принижена, нелюдська свідомість, отруєна недосконалістю навколишнього суспільного життя, могла породити злу волю сіяти страх терористичними методами, порушуючи людcькі закони та Божі настанови.

Відсутність будь-яких публічних заяв і пояснень з боку злочинців свідчить про те, що ними керував інстинкт ненависті, прагнення руйнувати та залякувати.

Терористи хочуть, щоб ми боялися невідомого зла. Але Богом у Священному писанні заборонено боятись невідомого. Але Бог заборонив уособлювати зло.

Терористи хочуть, щоб ми продемонстрували подальшу втрату людяності, стали подібними до них і масово зажадали крові, помсти, розправи. Вони хочуть зробити страх законом, а руйнування – сенсом життя людини. Вони хочуть, щоб ми шукали й ненавиділи винних, підозрювали змови, остерігалися непереборної страхітливої закуліси та мстилися порожнечі. Терористи хочуть бачити нас такими самими безумцями, як вони самі. Але ми не забуваємо настанову Божу: щоб володіти собою, маємо відмежувати свідомість від зла.

Тож проявимо розум і замислимося, чому сталася трагедія. В народі кажуть: шила у мішку не приховаєш. Так само неможливо приховати злі наміри, якщо тільки їх не ігнорують. Не можна карати за нездійснені злі наміри, однак не можна й ігнорувати їх, оскільки Бог заборонив людям сприяти творенню зла своєю бездіяльністю. Злі наміри слід долати мудрістю, любов’ю, навіть доброзичливою посмішкою, прагненням до взаєморозуміння та співпраці, повагою до людської особистості.

На жаль, нам не вистачило людяності, аби відвернути ці теракти. Ми, добрі люди, були поряд і не помітили, як терористи мислили зло та готувалися чинити зло, або не звернули увагу на них, бо вважали їх поведінку нормальною, бо впізнавали у їх неприхованій ненависті, у їх недосконалостях власну неприховану ненависть та власні недосконалості.

Українська душевна спільнота закликає людей доброї волі спокутувати свій гріх. Звільнимо людські душі від страху, починаючи з себе. Відмовимося від руйнівних прагнень, посилимо нашу творчу співпрацю, повагу та розуміння до інакомислячих, уважність до кожного, хто може бути людиною, однак отруює та принижує себе концентрацією злої волі.

Нас мають об’єднувати не страх з ненавистю, а добра воля і людяність.

Треба дивитись з повагою та доброзичливістю прямо в очі кожній зустрічній людині, і тоді Богові легше буде врятувати наші душі від безумства тероризму.

Душевні друзі,

в зв’язку з святковим циклом досконалого початку (квітень-червень 2012 року) ми даруємо всім, хто забажає, чисті білі аркуші паперу як символ досконалого початку.

Щоб отримати в подарунок до 25 аркушів, звертайтеся до хранителя віри. Папір буде надіслано поштою або передано Вам в руки.

Віруючі можуть отримати в подарунок до 50 аркушів, священнослужителі – до 100 (незалежно від віросповідання).

Пам’ятаймо, що у кожному чистому листку паперу маємо бачити добру суть, читати у всьому сущому священне писання.

Використовуймо подарунки для творення добра.

Зі святами!